| Головна » Статті » МЕДИЦИНА |
1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом
 Проблема поширення ВІЛ-інфекції впродовж більше 30 років усе ще залишається актуальною для світової співдружності. Сьогодні масштаби поширення вірусу імунодефіциту людини набули глобального характеру і постають реальною загрозою соціально-економічному розвитку більшості країн світу.Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом – звернути увагу суспільства на цю проблему. Символом боротьби зі СНІДом є червона стрічка «V» - символ співчуття, підтримки і надії на майбутнє без СНІДу. У цей день − Всесвітній день боротьби зі СНІДом, КНП «СЦМЛСМР» приєднується до міжнародноїі ініціативи. Ми також сподіваємося, що одного разу можна буде сказати – зі СНІДом покінчено назавжди! Перебіг СНІДу та його симптоми СНІД – синдром набутого імунодефіциту – це комплекс захворювань і проблем зі здоров’ям, які виникають на фоні низького імунітету. Це остання смертельно небезпечна стадія вірусу імунодефіциту людини. Підступність ВІЛ полягає в тому, що, потрапивши в організм, він довгий час ніяк себе не виявляє і знайти його можна тільки при лабораторному обстеженні. Так, на початковому етапі після зараження, упродовж 3-6 місяців, ніяких ознак ВІЛ-інфекії не має. Утім у 30% хворих через 2-3 тижні – 1 місяць може відзначатися хворобливий стан: біль у м’язах, суглобах, головні болі, після яких інфікованого знову нічого не турбує. У цей час можуть бути збільшені лімфатичні вузли. Через деякий час (інколи через 3-5-8 років) починає розвиватися комплекс сиптомів – провісників СНІДу: тривале нездужання незрозумілого походження, колотіння, помітне збільшення підщелепних, шийних, пахвових лімфовузлів, порушення функції кишечника, втрата ваги, нічна пітливість, сонливість, швидка втомлюваність. Такий стан в одних уражених триває кілька місяців, в інших – до 2-3 років і переходить у СНІД. Нешкідливі раніше мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки, найпростіші) викликають різні запальні процеси в легенях (пневмоцисна пневмонія, герпетична пневмонія, туберкульоз), у порожнині рота (кандидоз слизових оболонок, «молочниця»), розвиваються туберкульозне ураження нирок, кісток, шкіри, паразитарне ураження тонкого і товстого кишечника. У більшості половини хворих спостерігаються неврологічні і психологічні порушення, обумовлені ураженням центральної і периферичної нервової системи, викликані як самим ВІЛ, так і вірусами простого герпесу, оперізуючого лишаю, токсоплазмозу та іншими мікроорганізмами. З’являються скарги на прогресуюче зниження пам’яті, притуплення емоцій, розвиваються психози, паралічі, судоми, затьмарення свідомості. Прогресуюче потьмарення розуму є одним із характерних симптомів. У близько 10% хворих розвиваються різні пухлини: саркома Капоші (множинні плями, вузлики на шкірі і слизових оболонках синюшно-бурого чи коричнево-бурого кольорів, що згодом перетворюються у виразки), лімфомимозку та інше. У світі поки що не встановлено жодного випадку одужання від ВІЛ-інфекції. Шляхи зараження ВІЛ-інфекцією ВІЛ не живе в організмі тварин. Для своєї життєдіяльності і розмноження йому потрібні клітини людини, тому він не може передаватися від тварини людині. У ВІЛ-інфікованої людини вміст вірусу в різних рідинах неоднаковий. Найбільша кількість вірусу у ВІЛ-інфікованого міститься у крові, спермі, вагінальному секреті, спинномозковій рідині, в грудному молоці. Отже, можемо говорити про три шляхи передачі ВІЛ-інфекції: · статевий; · парентеральний (потрапляння вірусу в кров); · вертикальний (від ВІЛ-інфікованої матері до дитини під час вагітності, пологів, годування грудьми). Статевий шлях зараження У людини, що не має статевих контактів і не практикує внутрішньовенне введення наркотиків, ризик зараження ВІЛ дорівнює нулю. Ранні статеві зв’язки можуть призвести до небажаної вагітності, зараження венеричними захворюваннями, ВІЛ. Тому основою в попередженні зараження ВІЛ повинні бути: 1. Безпечна і відповідальна поведінка, здоровий спосіб життя. 2. Виключення ранніх статевих стосунків (утримання від статевих стосунків до вступу в шлюб сприяє створенню дійсно глибоких відносин, розвиває терпіння і самоконтроль, відкриває можливість радуватися юності; допоможе усвідомити унікальність подружніх стосунків; позбавить від страху зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом, і їх наслідками). 3. Дотримання вірності у шлюбі. 4. Використання презервативів при випадкових статевих контактах. 5. Використання індивідуальних предметів особистої гігієни. Основний шлях передачі ВІЛ-інфекції в Україні – статевий Друге місце займає парентеральний шлях передачі - ін’єкційне введення наркотиків. Вражає той факт, що починають вживати наркотики підлітки у віці 13-15 років, які не усвідомлюють наслідків своїх дій. Ці наслідки – вірусні гепатити, ВІЛ-інфекція, інфекції, що передаються статевим шляхом, тощо. У більшості випадків у таких групах наркотик вводять одним шприцом внутрішньовенно з наступною передачею його одне одному. Зараженню ВІЛ сприяє використання інфікованого наркотика, спільних предметів при його виготовленні (тампони, посуд). Як тільки серед споживачів наркотиків з’являється хоча б один заражений ВІЛ, через якийсь час члени групи (близько 70 % упродовж 2-3 років) стають ВІЛ-інфікованими. Результатом є безконтрольність поведінки (це призводить до вступу в безконтрольні статеві зв’язки), можливість зараження ВІЛ-інфекцією і, як наслідок, смерть. Тому потрібно зробити все, щоб наші діти не піддавалися тиску з боку однолітків, не прагнули пробувати, а тим більше вживати наркотики. . Вертикальний шлях зараження Зараження дитини від ВІЛ-інфікованої матері відбувається при прониканні вірусу від матері до плоду під час вагітності, пологів і при годуванні груддю. Тому рішення про народження дитини приймає сама ВІЛ-інфікована жінка, що повинна враховувати всі можливі наслідки. Лікарі роблять усе можливе для того, щоб дитина народилася неінфікованою. Застосування медикаментозної терапії дає змогу значно зменшити ризик народження інфікованої дитини. ВІЛ-інфекція не передaється: · при дружніх обіймах і поцілунках; · через рукостискання; · при користуванні шкільним приладдям, комп’ютером, посудом, верхнім одягом; · через предмети сантехобладнання, при користуванні басейном, душем; · у громадському транспорті; · комахами, зокрема і кровосмокчучими; · через предмети виробничої і домашньої обстановки; · повітрянно-крапельним шляхом. Значно знижує ризик інфікування використання презерватива. Профілактика і спроби лікування СНІДу Засобу вилікувати СНІД не існує. Вірус виявився складним. Він постійно змінюється, потрапляючи від однієї людини до іншої, змінюється навіть у процесі лікування. Щоб створити вакцину, необхідно знайти загальну рису серед різноманітних вірусів СНІДу. Боротьба зі СНІДом та пошуки вакцини тривають. СНІД спричиняє смерть мільйонів дорослих людей у розквіті сил. Нині загальновизнано, що СНІД перетворився на глобальну катастрофу. І подолати цю «чуму 21 століття» можливо тільки зусиллями всього людства. Кожна людина повинна до кінця усвідомити всю небезпеку, яку несе СНІД, і зробити все можливе, щоб уберегти себе і своїх близьких від цієї інфекції, бо СНІД може увійти практично у кожен дім, кожну сім’ю. Отже, здоровий спосіб життя і чистота у взаєминах – найголовніші методи профілактики СНІДу. | |
| Переглядів: 375 | |
| Всього коментарів: 0 | |